Про різне і ціле одночасно

Сьогодні, як і наступні дні та місяці, мої діти не підуть в школу, бо ходити в неї в Києві чи області просто неможливо. Атаки побудові ворогом зараз так, щоб унеможливити звичне життя - похід в школу, на секцію, в магазин чи будувати плани рутинних справ, на які раніше навіть не звертав уваги, а просто жив собі...

В багатьох регіонах України люди звикають жити в нове, некомфортне життя, бо все найгірше вже сталось з повномасштабним вторгненням, з халатністю, з тупістю, зі зрадами, з недбалістю, з підлістю тощо. Але, якщо війна сталась, то життя тече крізь все. Ті, хто заздрять людям, які досі жартують і щось святкують - ви за життя чи за культивування страждання? Ті, хто осуджують тих, хто виїхав і ставлять докори, хто мав законне право виїхати - ви про яку справедливість? Боляче, це коли несправедливо, боляче, коли комусь досі не дійшло з ким війна, за що і в імʼя чого.

Я знаю, що багато людей шукають опори, бо їх так навчили і це чудово. А що робити, коли опори зникають і нові не приходять? Я пропоную знайти свою, велику і одвічну. Не я її вигадала, вона існує поза мене, але я про неї наголошу і буду показувати, що цим треба користуватись. Це - ризома, живий нетворкінг усіх включених і відкритих людей. Вона є і готова до залучення у вашу буденність, прийняття рішень та впровадження дій. Врешті, вона працює в Україні і для України, бо ми все ще тримаємось на диві і людей, які це диво втілюють.

Якщо дивитись, як нас примушують до миру, як намагаються змити з життя міста та села, як і столицю. а якщо ще докласти розуміння, що змогла накоїти влада і які можливості втрачає зумисно чи від недалекоглядного егоїзму, з неможливістю зробити вибори і необхідністю ще й цю владу берегти, бо вона легітимна - при всіх цих усвідомленнях, може з глузду зʼїхати, що і деякі роблять. Але при всьому цьому ми намагаємся тиснути на ту ж владу і шукати важелі її опритомніти самим, ніж її опритомнить ворог чи зовнішні сили, ми втрачаємо людей на фронті і в тилу, прагнучи залишатись людьми і жити далі, жити вірячи.

У нас є величезна сили, яка робить нас самозарадними і обʼєднаними - це ризомна взаємодія!Скористайтесь.

До чого тут котики? Вони можуть битись за територію, мати особисті претензії до один одного, але обʼєднатись, щоб уникнути небезпеки, визнати спільне проживання і все ж знайти форму співііснування. Без слів, рахуючись з тим, що більше за них. Різні й разом утворюють ціле. Як екоситсема корневищ дерев, чи власне грибниця, що і є перекладом слова ризома.

Як це працює побачимо в групі серед людей, які приїдуть на подію 13.09.26 до Львову. Деталі дізнавайтесь у Катерини WhatsApp +380989179977 або @olgaduda.learning .

Запрошую, відкрийте для себе те, що допомагає робити більше і відчувати наповнення від процесу.

Ми тримаємось на диві і людях, які його роблять, так і війну пройдемо на диві й державність навчимось відстоювати та державників обирати, коли мислити індивідуально не буде заважати сприймати ціле.

P. S.: коти наші, фото нашої доньки