Хотіти Жити, поважаючи Смерть

Наприкінці 2024 мені було важко писати, говорити і думати, що робити далі, адже вікно можливостей домовитись на глобальному рівні тоді не було використане, Європа не включилась повною мірою, ми всередині країни пішли в розкидання безсилля і не могла я сказати собі, що по підходу Open Circle, ми змушені зайти в новий 3-річний цикл, поки не будемо спроможні зробити повний переможній вибір... Вибір, значить світить в кінці 26 чи навіть середина 27 року.

Було важко усвідомлювати, яким надскладним буде 2025 і чи пройдемо ми тиск, що ззовні і всередині посилюватиметься щомісяця. І от тепер я можу написати - ми витримали цей тиск і значить втримаємо далі, тепер точно втримаємо. Як колись у 2022-ому треба було витримати 3 місяці, щоб вже стати на трек перемоги. Тоді ми вибороли право на існування, сьогодні право на гідність та субʼєктність, завтра - самі повернемо собі право впливати на глобальний шлях подій. Але для цього ще йти гідно наступній 1-2 роки.

Все, що дає мені змогу і право писати, писати вільно, українською - це існування ЗСУ. Всі, хто захищав, захищає і буде захищати - це має стати першим пріоритетом в свідомості кожного, з часом і не тільки українця.

Все, що було виміряно і прогнозовано чистим мозком, розбилось об Волю і Силу Волі українців, які вже 4-ий рік ідуть до перемоги. Так, з коливаннями і відкатами, але вперед, як льодохід тільки з з баррокковим характером і живим духом. Перемога вимощується розумом, серцем, що разом продукує дієву Волю. Воля - це ще один пріоритет в особистому і соціальному.

Все, що відбувається дивом, це є результат Віри всередині і нескоренності до зовнішніх викликів, бо є розуміння Творця, Єдності, чогось, що єднає до Більшого, тому не змушує скоритись меншому. Віра, як частка приналежності людини до більшого, до цілого - це пріоритет також.

Ми вже перейшли в Нову Парадигму. Там діє сила, але не фізична, не технологічна, не ідеологічна, а діє сила свідомої мережі, спільноти з серцем і розумом, що працює через Волю, а не примус.

Я дякую і пишаюсь вами, українці. Ви вже подарували собі чимало. Тепер формуєте майбутнє, спочатку вижити, потім вижити гідно, далі гідно розвиватись.

Назад дороги не має, там буде лише досвід Маріупольського драмтеатру, якщо відступимо - все буде повторення суцільного Маріуполя. Скрізь чи в Україні, чи в Польщі чи в Балтійських містах, куди зайде рашизм - буде трагедія. Не має дороги назад, але є чимало перспектив попереду, крізь велику ціну.

Якщо вам погано на серці - слухайте "Різдвʼяні симфонізми" Івана Небесного.

Якщо вам здається, що все можна виміряти і ви не вірите ні у що, окрім менталу, то вам корисно послухати інтервʼю Віри. В тому контексті, щоб відкрити для себе запитання: як же формується ця ідентичність? і як вона проростає там, де не має навіть оточення і середовища для цього? Як людина виходить з навʼязанної матриці, якщо все своє свідоме життя проходить під тиском суворої рамки? Як??? А там теж, ефект комбінації: розум, серце, воля, відчуття більшого, що це не вся правда, яку тобі "продають". Дивіться інтервʼю на каналі Сергія Іванова:"Моя мама - фанатка путіна". Як втекти з "ЛНР"

Нам пощастило з нами ж, нам пощастило, що Верхо́вний головнокома́ндувач є тим, хто з нескорених і він є, нам пощастило мати ще суверенну державу, ми все ще тримаємо шлях, де зростають майбутні державники. Нам пощастило - ми в реальності і ще посміхаємось, діємо, шукаємо шляхи. Ми це "пощастило" вибороли високою ціною, давайте нести це як безцінне.

Робіть вибори з цілого в 2026 році, практикуйте, щоб далі вибори вже не могли по-іншому.

Хотіть Жити, поважаючи Смерть

Пишаюсь

Дякую

Дію