Розкажу вам історію одного з переходів

Як живий майстер переходів або де ця пігулка легкої просвітленості.

Отож, я розкажу вам історію одного з переходів, свідком якого ви вже могли стати. Це буде корисно для мене і читачів, бо:

- відпаде сценарій цієї "благості", що все чомусь має відбуватись з квіточками і завершуватись неодмінно щасливим кінцем. Бо такі сценарії вбивають справжнє життя і хід еволюції. Від мене заодно відпишуться фанати "благості", бо істина має свій шлях і форму прояву довільну.

- відпадуть сценарії війни і з ними відпишуться любителі розганяти війну і срач, бо тут цього не було і не буде.

- я залишаюсь носієм робочого практичного знання про буття, тож моє життя і кейси з нього - це розгортання освітнього підходу OpenCircle, яким мене нагородило буття.

Замислюючи кожну з програм, я знала, що відкриваю запит для себе і іншим зазирнути в те, як сам простір працює з запитом. Ти нікуди від нього не дінешся, швидкість не сповільниш, а запит розгорнеться чесно і це не означає комфортно для тебе. Пару років тому я зрозуміла, що в нашому партнерстві розгортається модель взаємодії, яка все більше схожа на екзистенційну проблему, що призвела до реальної війни між рф і Україною. І я через підхід і всі знання, любов та щире бажання почала досліджувати точки переформатування. Я зухвало думала, що маючи арсенал підходу, точно знайду рішення і самий екологічний спосіб переходів, тоді і у війни в нашій реальності буде вихід. Коли я збагнула, що підхід не спрацьовує, я почала вигадувати нові і нові інструменти. Всі вони діяли на певний час, але больову точку і мислення не змінювали. Мені здавалось, що щедрість ресурсів, пояснення, практичні роботи будуть мати накопичувальний ефект і перехід відбудеться. Це була гіпотеза, що не спрацювала.

І ось я формую виїзд про обʼєм, як набирати нейрообʼєм в понятті OpenCircle, як його інтегрувати і не зливати. Наша команда отримала такий бажаний виклик(це природньо перед взяттям обʼєму), і ми провалили виклик (це було ножем в серце, бо я роблю переходи іншим командам, а моя не взяла. Це тепер я знаю, що це для того, щоб мої пошуки і підхід тривав). Бо всі члени команди мають бути "відкритими колами". А один із нас сказав - ні.

Перехід мав відбутись, обʼєм збільшитись в рази, але він прийшов і взяла не наша команда, а ті хто могли взяти, кожен окремо. Я продовжила пошук і дістала саму ефективну "пігулку" - сформувала бажану програму "Розрізнення". Адже, коли ти розрізняєш - ти ясно бачиш, не маєш претензій до інших, твоя проточність зростає, як і кількість чудових ідей, що ти і реалізуєш. Велике за обʼємом підтягує менше швидко, менше вдячно виростає в більше і всі рухаються на рівні знову, це рух пар, команд, партнерств, спільнот.

Підхід вимагав проведення повного циклу (4 групи) по програмі "Розрізнення" і ось, роблю ставку, що можна буде дотягнутись до точки болю іншого, щоб він сам побачив, осмислив, зцілився і є чим взяти новий обʼєм. Інструменти перепробувані - динаміка негативна. Я починаю сумніватись в роботі підходу, в собі, поки мені не вистачило мужності зізнатись, що я бʼю в одну точку і чекаю "благостного" розвʼязання, а потрібно йти в будь-який сценарій. Тоді я почала торги з собою, пропонуючи все що завгодно, тільки не йти в некомфортне рішення. Я пожила так ще місяць, але підхід є підхід, нова парадигма нещадна: точка доходить до абсурду - ти готовий до всього і дієш - буде вихід, якийсь. Але це повна невідомість.

Формула нової парадигми принесла достатньо абсурду. Я приймаю наперед всі сценарії і іду в рішення. Виходжу. Не має у мене доступу, матеріалів, нічого, окрім довіри OpenCircle - вскрити больову точку та зустріти хвилю всього, що понесеться, щоб перехід відбувся.

Для чого цей лонгрід? Бо це дилема багатьох стосунків, ситуацій та війни. Можна відкуплятись ще попри те, що дав, але це лише вкорінює і легатимізує поведінку травми, яка росте. Анексія Криму не зупинила війну, як не зупинить віддача Запорізької, Харківської тощо областей... З іншої сторони, обʼявлять тобі війну, яку ти не замовляв і вона теж буде лише легатимізувати силу болі та принесе її ще більше в світ. Чи знаю я сценарій виходу? Ні, але я роблю все, щоб він став можливим. Чи легко мені? НІ. Чи ясно мені? Так. Я отримала неймовірну цілісність, щоб реалізувати в дії.

Нова парадигма розігрує через кожного, а тут ви читаєте про мене і дотичних до мене людей проекцію реальної дилеми і непереходу. Ти не можеш затягнути в перехід, ти не можеш його прикрити, ти не можеш його симулювати, ти можеш бути відкритим запрошенням і переходом. "Небагато, залишається" - подумаєте ви. Але саме в цій чистоті розгортається велике дійство - СВОБОДА ВОЛІ ЛЮДИНИ.

P. S. Неважливо, яку пігулку обере герой Кіано Рівз в "Матриці", важливо - запит був таким сильним, що йому цей вибір запропонували, з ним це сталось, цього достатньо. Комусь треба врятувати 80 єврейських дітей від нацистів, а комусь - навчитись щиро вимовляти "вибач". І це для буття рівноцінні зрушення.

Будьте сміливими приймати чесні рішення, розрізняйте, завжди любіть